Думки

Стоп! Я їду. ТАке дивне те життя - те, від чого найменше очікуєш, дає раптом приємні моменти, а від жаданого повний нуль. Але стоп! Я ж їду. І повернусь на щастя трішки іншою. На 10 днів іншою. І все тут на 10 днів стане іншим. Сподіваюсь

цього року я зроблю мудро - дарую подарунки не тим кому треба, а тим кому хочу, та ще й в тому випадку, коли знайду щось дійсно властиве цій людині.

надзвичайно вразила фраза - "що ж я без тебе зачну?" напевно найкраще характеризує почуття однієї людини до іншої.
Що можна почати без любові?


Всеволод Максимович. Поцілунок. 1913

скільки мені ще треба зробити!
справді треба, без жартів
а я сьогодні ніби з вати зроблена, така
м'яка і без форми...
приступаю до роботи
може, як кажуть французи, апетит прийде з їжею...

Сьогодні на упаковці прочитала "Загнаний рай" замість "Зелений чай". Що б це мало мені означати..?

я все-таки не знаю де межа
дійшла я до неї чи вона насправді ще десь далеко
прокидатися вранці все важче і важче
а ще ось це бажання свободи, природи, погоди
і не бажання робити щось з примусу


не працювати ввечері
хороша ідея. але чи моя...

сумно. сьогодні. а вчора було весело. вчора.


гілочка омели. поцілуємось?

п'ю мате і оце думаю про не міські ландшафти
тобто про природу
тягне мене у її тишину, певність себе, спокій
у її сонце і небо то покришкою, то ковпачком
сьогодні їдемо у Глинськ. Там хата наших друзів стоїть на вишині перед великою рівнинною пустелею
а по дорозі тунелі кущів і дерев
беру фотоапарат

Бум-цик бум-цик у хаха
а я оце подумала, що у мене не має ЖОДНОГО нормального знайомого з ім'ям Михайла
Всьо такі козли! А як не козли, то просто неприємні люди...
Я знаю, що світ не без добрих Михайлів,
(Архангел Михаїв все-таки класний був)
але, повірте, мені тільки гадські М. попадались...

Ти серце моє, як Тобі це вдається?
Перетворювати мене у ангела. Мене.

Такий ранок, що у мене безкінечне відчуття суботи. А що завтра буду робити? Ненаю...
Поснідала, відписала на усі листи, підлила ананаси в контакті :) і гайда на двір! А ще малювати, буду сьогодні На горшках!

Як часом добре, що речі можуть нас змінювати. Саме речі. Саме окремі події. Не люди. І те, що стається між мною та іншими не сколихує так сильно. Добре, що так є зараз. Я залишаюсь холодним осіннім морем. Собою. А потім притягую до себе фільм, книжку, місце на землі, де мені добре. стан перехоплений від них змінює. І я живу собою та ледь іншою водночас...

Легше, дійсно легше стає як скажеш правду. Якби не завершилась розмова ЛЕГШЕ, ТЕПЛІШЕ на душі. АХ! Ну гірше ж і так мені не буде, бо всі ці місяці така туфта в голові була, так мене їла! А тут вся правда так гарно пішла. Нам більше нічого сказати одна одній. Дружбі кінець. Принаймні такій щирій як було. Я тобі сьогдні аж за ТРИ речі вдячна! Чого ж не порадіти?

за що іще люблю Грозовий Перевал?
його герої - мої близькі люди
які живуть у цій історії ось уже четвертий рік
і ради на любов нема

я обіцяла собі написати про все це книжку
але ж я не можу почати й першого рядка
незнаючи кінця
а в такий кінець я сьогодні не вірю
ім'я у мене не те

давай не будем думати про потім

не знаю що зі мною
ти приходиш, ти добра, ти така мила і чутлива, а я ТОБІ НЕ ВІРЮ
що зі мною???
більше не вірю. хоч може ти цілком щира. вже не вірю
занадто довго, занадто багато всього ти упустила, забула зробити, забула за мене
а тепер
мені з тобою нудно
я тобі не вірю
не відпускає відчуття що все подобіє дружби - брехня
і собі не подобаюсь/, коли ти поруч
усі сенсори замозахисту-самозакриття вже працюють і на тебе
я тобі не вірю

чи то мені здається чи це дійсно так, але на самому вершечку костелу Єзуїтів стоїть Ангел. Колись вежа костелу була найвищою у Львові, але потім після пожежі в Ратуші її розібрали, але Ангел - він дійсно там є?
І навіть якщо і немає, мені всеодно, я сьогодні весь день бачу ангелів, я сьогодні весь день щаслива